Чудовий і разом з тим зловісний вигляд являла собою лава човнів, що підкрадалися до апія.
Ці шість слів — найвідоміший рядок Дантового «Пекла» — злетіли від підніжжя сходового колодязя, наче зловісний подих смерті.
Проте, щойно вони спустилися з пагорба в долину, зловісний вітер нагнав густі випари та нестерпний для коней сморід.
Певне, в очах схвильованої купки глядачів я, застиглий, блідий на виду, проплив у схожій на мари гондолі ніби якийсь зловісний привид.
Зловісний вогонь поглинав унизу контрабандні товари багатьох поколінь зацькованих учнів, злочинні результати тисяч заборонених експериментів, таємниці незліченних душ, які шукали притулку в цій кімнаті.
Я згадав, яка пустка була тут рік тому, який зловісний вигляд мала ця дика місцевість.
Темний, зловісний, нависнув він над водою в ночі.
Останнім явився Суддя Намо, вбраний в усе чорне, як Мелькор, і від того трохи зловісний.
Зловісний гримкіт пролунав над містом і сполохав народ, луна вдарилась об стіни палацу.
Призахідне сонце просвічувало крізь них кривавою плямою, кидаючи на землю зловісний вогненний відблиск.