Він називав її «Мій збитошник», і вона рішуче йому подобалась.
Вітер провіває через її діраву, стару свитину і неначе приліплює пекучий мороз до самого тіла, а збитошник-сніг сиплеться у її подерті чоботи.
Здається, цей Вітер приснився дівчаткам: хлопчись-ко-збитошник, який захотів розвіяти їхнє насіння.
Але навіть найбільший збитошник нет заганяв худобу в гречки, бо щось беззахисне і святе було у їхньому цвіті.
— Мені треба зварити кулешику для Ганса (так звали найменшого), а старшенький, збитошник, розбив учора горщика, посварившися з Філіпсом за недошкрябану кашу.
— Знаю я , — каже , — то Вітер це зробив, то той мій наймолодший збитошник.
Бо з Гараська удався невиданий бешкетник, урвитель, збитошник.