Казимирович каже, що на наших долях тепер є страшна зарубка, чим більше таких зарубок, тим більше людина має страждати, тим більше в неї життя буде нестерпним і важким.
Іще одна зарубка, ще один борг, за яким — заздалегідь продані години праці.
Хоч би зарубка, хоч би натяк на якийсь замір знищити цього трощителя осей.
Наблизившись до якогось дворища, вони дивились, чи є на цьому домі, хижі, а чи на дверях землянки отес * (* Отес — зарубка на дереві .)
На корі сосни, що стояла при самій дорозі, була зарубка.
От коли б там була яка-небудь зарубка, сучок, цвях !
Вона ввійшла в їх життя, залишила в ньому виразний, наче давня зарубка, слід, якого не зможе ніхто й ніколи стерти.
Йому вже десять років, он на одвірку зарубка, зроблена татком в останній прихід, три місяці тому.
Проте сучок, зарубка, цвях, ніж, надріз — про це я міг тільки мріяти !