В тому й єсть заповідь, в універсальности її, в абсолютности, в вічности.
Вони думали, що п’ята Заповідь була «Хай жодна тварина не п' є алкоголю», та там було ще два слова, що якось забулися.
Артисти, мабуть, пам’ятають заповідь апостолам: «Коли йдете в дорогу, не набирайте з собою ніякої вантаги, окрім хліба, ціпка та … постолів».
Крім того, закон — не заповідь, що тільки повинна бути, а існує і має чиннність, і тому закон — це універсальне Я категорії, і він безпосередньо є реаль ністю.
З деяким трудом дереза відчитала Заповідь склад за складом.
Сказав Константан блаженний: «Якщо в якомусь законі дві заповіді будуть написані і подадуться людям до виконання, котрий чоловік буде справжнім законохранителем: той, що одну заповідь сповнює, чи той, хто обидві ?»
Накреслена заповідь, потверджена печаткою — знаком черепа.
Я завжди пам’ятатиму Твою заповідь, Господи: «Возлюби ближнього свого, як самого себе».
Катажина зробила кілька глибоких вдохів, заспокоїлася і прочитала десяту, останню заповідь: