— А те сталося, що отой анциболот проклятий , — метнув Радивон поглядом на Гараська , — наробив ме ні такого, що тепер хоч світ-заочі тікай.
— Після цього — та й до мене, хоч дурень і кропкова горілка розважать нас , — шепче начальник тюрми, якого заочі справедливо звуть і картярем, і кошатником.
— Кажу ж вам, ми змушені … ми злословимо один про одного заочі !
— питала себе Зіна Микитівна, йдучи світ заочі від рідної хати.
Він аж схуд за цей день і загубив свій тон діда-буркотуна, як його заочі називала Рая.