— Народна пісня), проте в сучасній літературній мові дієслово грати керує місцевим відмінком іменника з прийменником на: грати на скрипці (на роялі, на бандурі), заздрити, заздритися («На велику худобу батьківську її заздрились».
Може, тут і нема чому заздрити, але це мій біль, і тільки мій.
Можу ж я дозволити собі …" - А втім , — сказав він уголос , — заздрити тобі, Одіссею, не варт.
Вони, таким чи-ном, підносилися і починали ненавидіти людей і заздрити їм, особливо це стосувалося їхніх підлеглих, які в подальшому робили свій внесок в ско-рочення часу перебування своїх керівників на посаді
А ти її взяв … як хусточку до носа … Ти отримав найвищий дар, який тільки можна отримати: розкішну смерть, якій можна заздрити, про яку могли складати пісні й легенди.
— У Вер' єрі , — спокійно продовжував Жюльєн , — мої брати били мене, коли була яка-небудь підстава заздрити мені …
Часто ви будете заздрити людям, які все ж таки забуваються у сні !
Лише той, хто проміняв погане на гірше, може осягнути приховане значення слів великого російського дипломата, ритора, мислителя — В. Чорномирдіна: «Ми — росіяни, ще будемо жити так, що наші діти та онуки будуть нам заздрити !»
Колись давно, ще до народження Ісуса, якийсь Дамокл почав заздрити царю Діонісію — добре, мовляв, царем бути !
Інші обранці долі будуть тепер виносити моє сміття і отримувати за це гроші, а я буду дивитися і заздрити".