На обличчя йому впала раптова зажура, а потемнілі сірі очі пойнялися смутком.
«Зажурена , — подумав, поглянувши в її великі голубі очі, і це чомусь викликало втіху , — але їй і зажура личить.
А зникла зажура — з’явилася властива степовикам схильність до жарту, забринів сміх.
Заворушилися лиховісні передчуття, хлопців охопили тривога й зажура, і з їхніх уст мимоволі злетіло два чи три тяжких зітхання.
— випросталась, усмішку на обличчі заступила зажура.
Навіть коли сміялися з якогось дотепу — в очах незмінно стояла зажура.
А італійський хлоп’як, схопившись за живіт, качався по сходах, і де й поділася його блідість та зажура голубих очей.
Його змарніле неголене обличчя було спокійне, в очах світилася прихована зажура.