А проте вони мали успіх, хоча й повільний, нерішучий: листочки на деревах почали жовкнути, малюсінькі кульки на деревах зачервонілися, а в струмочках з’явились крихітні довгасті вербові листочки, що пливли за водою, ніби невеличкі байдарки.
Нижній листок на дубі зненацька почав жовкнути від самого кінчика.
Вибух він почув, коли проїздив повз пристань … Над плавнями палахкотіла червона передвечірня заграва, тихенько погойдувались верби, що вже починали жовкнути.
Та й сьогодні - цей день я теж запам’ятаю, бо на деревах уже почало жовкнути й червоніти листя.
А згодом побачила сосонка, що стала вона сохнути, жовкнути …
Лице Дірізюка почервоніло; за півхвилини воно стало жовкнути й жовкло дедалі дужче, аж його клешня, котра мала розчавити мені долоню, почала піддаватися, а потім зненацька немовби переломилася.