Вийшовши на ешафот, Данилишин заявив дзвінким голосом: «В цій хвилині я не маю жадних бажань.
На ешафот піду, в Нерчинськ пішки загримлю кайданами !
— Розумієш, Геральте, Аудоен страшно дратівливий король, посилає на ешафот за будь-яку дрібницю.
Я. Якби там знали, то, думаю, нам годі було б туди йти — вони б давно до нас прийшли і нагадали, що той лише борець за ідеї, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде й на ешафот і смерті в вічі скаже.
Кров з артерій та вен ударила вгору струменем, вищим, ніж у версальському фонтані, а голова, впавши на ешафот, підплигнула так, що я мимохіть здригнувся, хоч і сидів не менш як за милю звідти.
Ще коли вона ступила на поміст, він подумав: вона йде, як на ешафот.
— Діяльних народників запровадили в Сибір, та на ешафот …
Він рушив сходами нагору — напевне, з таким відчуттям сходять на ешафот.
Одних цих слів, сказаних в очі Імператору, було досить, щоб відправити добропорядного громадянина — або навіть чиновника високого рангу — на ешафот.