Ерудит потупцяв на місці, винувато розвів руками і подався до вождя.
(Оце , — зауважує наш аравійський ерудит , — таке щасливе закінчення оповідки.
Невдовзі у відведені для мене покої зайшов свіжий і, як завжди, бадьорий Ерудит.
Вже роззявив рота, аби кишкнути, та Ерудит випередив мене і, торкнувшись пальцями крисів капелюха, лагідно відповів:
Прокопій був глибоко переконаний, що він найбільший ерудит у металознавстві, але Спиридон вважав себе за ще більшого знавця, а Димо в глибині душі зневажав обох.
— Не плач, ну, не плач , — вгамовував його Ерудит.
— До першого корпусу , — сказав Ерудит, коли атомокар поплив тінявою алеєю.
— Годі вам копирсатись, поїхали , — гукнув знизу Ерудит.