Епіграф нібито походив з німецького перекладу «Міркувань про врядування в Польщі» Руссо: «Я сміюся з тих нікчемних народів, які, розігрівшися після випитого, наважуються говорити про свободу».
Стаття мала епіграф, взятий з Шевченка: «І на сторожі коло них поставлю слово !»
Винесена в епіграф фраза доволі точно відображає різоматичну сутність справжньої змови.
Звідти Ґеорґе взяв епіграф для своєї прозової праці.
З його «Елегії на смерть улюбленої дружини» По взяв як епіграф останні рядки.
Тарас дістав з кишені аркуші, розгладив їх і прочитав епіграф, узятий ним із біблії : — «Сия глаголет господь: сохраните суд й сотворите правду, приближибося спасенне моє прийти, й милость моя открыется.
«Мореплавці під час бурі бояться землі «- такий епіграф із Сенеки бере до однієї зі своїх поезій Євген Маланюк, чиї твори озвуться ремінісценціями з Овідія-вигнанця.
І епіграф, і зміст книги викликали роздуми про долю людини й цілого краю.
Ще раз прочитайте мудру цитату з Грушевського, винесену в епіграф.
Він схвильовано зачитав епіграф до повісті: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?