Оподаль видніються села: у дібровах (бо село, як діброва) стоять білі глиняні хати; на долинах ходять стада корів, овець, під ліском стоять круглі вулики, біля яких вештаються діди у білих одіннях.
Далі Діброва іронічно, але захоплено коментує: «Який хід !
Не раз Діброва звертався чи то до Бистрого чи то до мене перед своєю поїздкою в терен, щоб відрядити йому якусь кількість людей, що на них він міг би спертися в реорганізації місцевих Комітетів і ми, крім обіцянок, не багато могли йому дати.
Шумить діброва на горі та тільки жалю мені завдає.
Ще пам’ята є Петро, що в короткім зударі з ворогом, що був перетяв їм шлях до своїх, упав Кирило Діброва, останній його товариш з батареї, і він тепер лишився зовсім сам, без найближчих друзів.
Ні діброва, ні озеро не чекали, що з останнім поцілунком мого брата вони стануть сухим мертвородженим камінням.
Г. В. Діброва сказав: «Перед товариством української мови стоять важливі завдання по врятуванню самої української мови, по врятуванню від загибелі української культури, українського народу.
Стежі куреня Прута, Діброва і ще один стрілець, який ішов з ним, здалися ворогами.
Діброва, ніби розуміючи його гадки, стала голосніше шуміти, хитаючи зеленим віттям над його зажуреною головою, ніби казала: «Не ти перший , — не ти й останній; як довго пам’ятаю цю землю, все вона покривджена.