Уранці прокидався двічі, та кожного разу мене огортала лагідна дрімота, і я знову поринав у сон.
Я сполоснув обличчя водою в туалеті, але дрімота нітрохи не пройшла.
А щоб дрімота не взяла, зняв я здалека мову про двох дівчаток, що жили, так би мовити, на харчах у вельмишановного Антона Карловича.
Дрімота покинула аеронавтів, тягнуча дрімота, на межі сну, яка зв’язу є язик і сковує органи, але не замінює сон, бо весь час відчуваєш, як холодно і безнадійно.
Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері.
Авто хиталося, шофер Куда мовчав, а мотор співав так монотонно, що хлопця знемагала дрімота.
Дрімота огорнула його так владно і міцно, що Мак сам не помітив, як заснув.
Незабаром обгорнуло Катрю німе забуття, захитала дрімота, а міцний сон прикрив її своїм спокоєм.
Ся улиця вела у пекло, Була вонюча і грязна; У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна; Жила з сестрою тут Дрімота, Сестра же звалася Зівота, Поклон сі перші оддали Тімасі нашому Енею З його старою попадею — І послі далі повели.
Звичайний собі хуторець у степу, тополина сторожа, вишневий сон навколо білих хат, місяць над хатами і дрімота дерев’яних журавлів.