Але … але, ви розумієте, яка досада — в торбинці їх немає.
І в того і в того — досада на обличчі: цікаву розмову обірвано так нагло …
Самуїл теж усміхався, а самого гризла досада: скільки їх тут зібралося !
Хвала тобі й величання, Кончакові досада, А Руській Землі радість ясна".
Буває ж у світі така досада" , — перебирала в пам’яті дорогі риси.
— Яка досада, що в таборі немає своєї автомашини.
От досада … Проїжджав мимо школи і не здумав заглянути … Скільки часу марно згаяно … На спортивному майданчику кипіла футбольна баталія.
Яка досада: Антось так любить на столі квітки …
Немов досада взяла на Параскіцу, що завела їх в сподіванках.