Ох, яка докука ! (Сердито йде слідом за матір'ю .)
Нарешті я здогадалася, що не скільки він мені докука, скільки я йому.
Я знаю, що тієї миті, коли я дозволю жінці подружитися зі мною, вона враз стане ревнива, надміру вимоглива, підозріла — клята докука та й годі.
Знімати перстень з живого — морочлива докука, а з трупа?
О Боже праведний, важка докука сліпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому світі лиш кавалок муки, отерплий і розріджений, мов ртутьВасиль Стус.
Чому ж від неї, замість радости для чесного люду, повинні приходити страх і докука !
Ходіть — навіщо ця докука? пізнав я істину в житті: на людях добра нам наука, наснага ж — лиш на самоті.