Але він не заспокоївся і знову почав докоряти мені.
— Звичайно, я не збираюсь докоряти вашій світлості за коротку пам’ять.
Він вийшов за двері, велів їй спекти хліба і приготувати вечерю, а потім став докоряти: навіщо вступила в розмову з чужою людиною, та ще з таким дурником.
Ми непомірно роздуваємо своє сприйняття зла і заходимося докоряти собі за те, що навіть не погане само в собі.
Ніхто не стане докоряти, що поставив він собор на крові чужій — ні, на своїй власній !
Протягом наступної нестерпно гнітючої доби ніхто не прийшов мене визволити, і я не міг не докоряти Огастесові за таку неуважність до друга.
Зрештою, чи міг він докоряти їй у тому, що вона була з ним ласкава, добра й мила?
— подумав Жюльєн, і протягом усього часу, поки Матильда продовжувала докоряти йому, він думав тільки про пані де Реналь.
А Камасвамі почав докоряти йому за те, що він не повернувся одразу, згаяв час і розтринькав гроші.
От зараз Оля стане докоряти йому, або, що ще гірше, глузуватиме.