«А на фіга» … Крім того, що був тепер псевдо-фермером, мав іще неабияку громадську посаду — завідував музеєм села, цими клопотами жив більше, ніж господарськими, як то мама любила повторювати: «Чим би дитя не тішилося».
Дитя її знову нагадало про себе, за цим разом так рвійно, що породіллі нічого іншого не лишалося, як шукати рятунку в тих, що були найближче.
Маленький вогник безтурботно з тріском вигравав, немов крихітне дитя, не думаючі про біду, від якої його оберігають.
Лежав ослаблий, ніби після тяжкої хворості, й тихенько пестив думкою своє дитя, народжене не у законі.
— Наскільки я пригадую, вона була дуже люта й заявила: «Бісове дитя !
Матері байдуже, яку роль грає її дитя в своїх іграх; один день воно позитивний герой, наступного дня — негативний.
Він почав колупати ложкою в сметані, як невдоволене дитя.
Не вертайся, дитя моє, З далекого краю … А хто ж мою головоньку Без тебе сховає?
Але це наївне дитя треба ловити, треба йому сподобатись, йому треба догоджати.