Хоча, як відомо, Костомаров не раз підкреслював, що сфера його інтересів і практики — це сива давнина.
— Щодо минулого, то це ж давнина … Під час війни був молодий, помилявся, наробив дурниць, а зараз живу смиренно, нікого не скривдив.
Старенька задумалась — видно, нахлинула сива вікова давнина, полонила увагу.
А он біля Зарічки обізвалася сива давнина, коли хмари ворогів обкрадали наше сонце і землю:
Мене трусило дедалі сильніше — ось він, Перший Віщун … Якась немислима давнина … А поруч …
— Це, власне, існування достатньо великої кількості мегалітів в різних місцях нашої планети та давнина їхньої побудови.
Пе тільки човен із дітьми похитувався у її приімлоних очах, а проходили недавні видіння і сива давнина ще від ординських часів, про які читала та не раз чула від старих людей і Ярослава.
Сиділи на лавках півкругом, наче їх давнина до Кочубея в гості прислала.
В болоті спалене — прожите … Десь давно байдуже зтерла давнина.