Почалося так: ми їхали, п’яні, вчотирьох, із Східного вок залу до Карчев’я, на якесь величезне гульбище, на іменини до одного з продавців м’яса на чорному ринку.
Балабушиха звеліла подати самовар в садок, в гульбище.
Бо в Олега була варязьке гульбище, і нікого з неварягів туди не пускали.
Про Гульбище оповідають, що нібито колись на сьому розі стояв кам’яний стіл із кам’яними лавами навколо, а під кручею був у запорожців льох із горілкою та медом, і що се місце було найулюбленішим для їхньої гульні.
І навіть, якщо там на гульбище здибались кровники — головосіку між ними не бувало.
Як блискавиця шморгнула в хаті - і перелякала все гульбище.
Швидко всі примітили між вишнями гульбище — ніби катрагу без стінок на стовпчиках.
Побачивши таке безладдя / дике гульбище / Ю. Тютюник скоикав тут же, на пероні станції, військовий мітинг.
— Там, на Валгаллі, зараз таке гульбище гуде, що ми відразу ж туди вилітаємо …
Після сходки гебітсляндвірт, крайсляндвірт і комендант гестапо одразу ж поїхали в крайс, а з Магазаником залишився Безбородько і вся некликана збірнота, що приїхала з ним на гульбище.