— Говори, Василю, ми тебе слухаємо , — прохрипів Гробак і всівся навпроти перевертня; його брати сіли поряд.
Саме зараз оцим степом сюди мчить Гробак з іще двома вурдалаками і перевертнем на ім'я Василь.
Не рівня я богам, і знаю, що це так; Мабуть, проскнію вік, немов сліпий гробак, Що вплаз живе і землю риє-пушить, Поки його чиясь нога роздушить.
Гробак із сумом похитав головою й опустився на кришку труни.
І ось, як я дихнув на тебе палко, Відразу знітився ти жалко, Гробак нікчемний, боязкий?
Двох вурдалаків я беру на себе, а тобі лишиться перевертень і Гробак.
Але Гробак утік, і я не можу за ним погнатися …
— Ну, не всім же пахнути , — філософськи зауважив Гробак і стенув плечима.
Мабуть, проскнію вік, немов сліпий гробак, Що в плаз живе і землю риє-пушить, Поки його чиясь нога роздушить.
— Мене звуть Гробак, і ми прийшли помститися за свого брата , — оскаженіло прохрипів він.