Як пише Г. Больте, на початку квітня самці починають горнутися до самиць; під час кожного нерестового періоду, самець, як правило, держиться однієї самиці і кілька днів не віддаляється від неї й на крок.
Поряд стояли Мах та Нехота, вони відчули в Боримислові ту міць, до якої слід горнутися, й не відставали од древлянського жупана ні на крок.
Аж тут пише мені Дарка: приїжджай, Мареку, треба нам одне до одного горнутися, тільки й рідної душі.
Я відчував у ньому потребу, горнутися до нього, але тільки тепер, упавши в розпач, я в нього поринаю.
Ми повинні йти за ним, горнутися під ним у тісні лави борців і нас ніхто не переможе.
Та не випало поетові горнутися лише до тих гір, не судилося втішатися повнотою щастя: ніхто не може бути «всебічно щасливим», хіба що вигаданий філософами-стоїками «мудрець» …
А ще цілком природним є горнутися до друзів, радіти і їхньому, і своєму власному зростанню.
Вона горнутися не вміла, Як інші діти, до батьків; Маленька ще, між малюків Стрибать і гратись не хотіла, І часто край вікна сама Сиділа журна та німа.
Казав, Сонцепікська весь сусідить із випальським городищем, їй немає куди горнутися, крім Випалу, отож не минатиме жодного свята, а Ярила та Купала — і поготів.