Посеред двору стояла гарба, на ній він поїде до річки.
Десь далеко край неба манячила покинута гарба коло чорних заокруглих куп хліба.
— Ні, ні , — несподівано заперечив гість , — покажіть мені ліпше ту вашу вулицю, здається … «Зроблений віз», «Нова гарба», яка прокладає шлях із минулого в майбутнє.
Виповз я з-під нього, аж дивлюся — на ньому перевернута гарба.
Тільки-но Бхомбол умостився, візник, якого було звати Алімодді, взяв у руки віжки, і гарба рушила.
На моє щастя, біля базарних воріт саме стояла така гарба, і я, давши візникові кілька монет, попросив його завезти листа дядькові.
З веранди їм було добре видно, як гарба, що нею правив хлопчина років тринадцяти, виїхала на причал і зупинилася.
А гарба, шановний, потрібна для того, аби на ній возити здобич.
Гарба, залишена серед двору, почорніла і здавалась чудернацькою, незрозумілою машиною.