Начальник телеграфної контори й хлопчик-газетяр серйозно подивилися один одному в очі.
Але тепер я вже, наче справжній професор, ввічливо відповів на привітання В горішній частині майдану зі мною трапилось таке, чого я не міг сподіватись навіть як газетяр.
За вечерею я познайомився з двома добровольцями: одному, такому собі Аббі, ліґурійцю, було ледве за двадцять, а інший, Банді, газетяр з Ліворно, був приблизно мого віку.
Лава чоловіків сходиться, а потім, коли приходить газетяр, розходиться.
Потім один газетяр, сумний, завжди насторожений, звиклий розцінювати кожну почуту фразу як матеріал для свого репортерського мотлоху; зберігаючи урочисте мовчання, він їв омари, а ля Ньюбург.
По обіді того самого дня, ще перед початком вечірнього прийому Ріє прийняв молодика; йому вже сказано, що це газетяр і що він уже заходив уранці.
Відчуваючи гармонію в собі, завзятий газетяр болісно реагував на брак такої навколо себе … Може, саме тому й зачастили в його сни рідні крає види — єдині ліки для душі в цьому Київському світі? !
І, коли у дзвінкій степовій тиші задзвенів перший жайворонок, старий газетяр глибоко, на всі старечі легені зідхнув і вмер.
Старий газетяр вийшов із лікарні, але він не пішов до редакції - пішов на північно-західні межі.
Старий газетяр покірно брів у навіщоване: ішов туди, де стояв, як лелека, підбитий бурею дуб.