Гавкання собаки, міцні чоловічі обійми, які накривають її теплом, знайомий шепіт губ, давно не чутий і такий потрібний.
Карапана затріщав якимсь нелюдським сміхом, схожим на гавкання, на виття, на ричання, так, що у Арнака і двох його товаришів аж серця на хвилину завмерли з переляку.
Гавкання собак серед пустельних гір, темних лісів, звуки рогу — луною від скелі до скелі , — все збуджувало бажання взяти участь самому в справі, що за тодішніх давніх часів у Европі мали за найважливішу, крім війни.
І тільки тоді зник його страх, коли він почув десь недалеко собаче гавкання, а потім побачив між деревами спершу димок, а далі й хатину.
Свист, шум, тріск, писк, скрекотіння, виск, стогін, гавкання, крик, гуркотіння, рокіт, брязкіт, хрускіт, шльопання, ляскання … ще, може, з десяток слів, і людський лексикон, що передає світ звуків, вичерпався.
Ще не встигли розв’ючити оленів, як почули гавкання Нурки, а потім і Качі.
І тут, наче з незмірної далечини, почулося гавкання і щось потрапило мені під руки.
Вранці біганина і виття четвероногих припинялися, зате чути було гавкання садівникової сучки.
Тільки Пакета й бачили … А незабаром почулися гавкання, ревіння, тріск.
Він пес як пес — кудлатий і чуткий, З великими розумними очима, Але йому як псові невтямки, Що гавкання — то служба невмолима.