Та ти така, що мати моя, як побачить тебе, то більше вподоба, ніж мене.
Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба.
Ну і вподоба в убранні в тутешніх дам ! неначе в Константинополі, абощо.
— То мати, а то ви; в матері своя вдача, своя вподоба, свої норови, а в вас — свої.