Голос богині, не став Телемах тут баритися довго , —
Коли минула перша хвилина заціпеніння, яке охопило всіх після смерті священика, Петро підійшов до Сари й шепнув їй на вухо : — Ходім, баритися не можна, вони можуть побачити, що тебе нема , — тоді всім нам кінець.
— Тоді не будемо баритися , — Богун тривожно подивився в бік муру, котрий уже стогнав від влучань польської армати, і швидко покрокував туди, одразу ж змішавшись з натовпом козаків, котрі бігли до бастіонів займати свої місця.
Я не смію відпочивати, не смію баритися, ніде не смію зупинятися.
Я зачинила хвіртку і підкотила до неї великий камінь, бо розхитаний замок не хотів слухатись; і, розкривши парасольку, підтягла під неї свою супутницю, бо у верховітті вже шаруділи перші краплі дощу, нагадуючи, що баритися не слід.
— Я лише хотіла швидше впоратися з посудом, бо ви самі казали уранці не баритися з цим.
Я йтиму звичайним кроком — поспішати було б нетерпінням, баритися — ілюзією.
Тепер ми маємо до своїх послуг пречудову шхуну, то чого ж нам баритися.
А щоб не баритися, думай над тим, що ти — смертна людина, а я — людина стара.
Довго баритися не було часу й перебувши у місті, поки відпочили коні, та потуживши разом з Броварихою за Ганною, Данило й Микита попрощалися з Прісею й разом з козаками рушили далі на південь.