Чоловік, родом арап, у хрещенні названий Матей, мав на руці болячку, що називалася волосатик, і три роки тою хворобою люто страждав.
Ними Москва хотіла прорвати фронт, коротко — «арап зробив своє, арап може відійти»: тих людей слали на вірну смерть.
Загоряємо так, що під кінець літа тільки очі біліють та зуби, а то — арап арапом …
Я звелів кельнерові віднести пляшку «Сунгурларського мескету» оркестрантам і попросити їх заграти «Чорний арап білим конем їде».
— Оце сиджу й думаю: а що коли отой чорний арап, що на палубі, відпровадить нас прямо в міліцію?