— Ця книга є не що інше, як антологія візантійських поетів п’ятого століття.
Це була візантійська антологія Агафія, титульну сторінку якої я приніс вам, мосьє …
Коли попередниця видання, що спонукало до цієї розмови, антологія польської поезії Дмитра Павличка «Дзвони зимою» розійшлася було за лічені тижні, в літе ратурних колах багато хто сприйняв сенсацію за випад ковість.
Але зараз найважливішими речами для мене є американська антологія, роман і нова книжка власної поезії.
Це не прикраса, а чудовна антологія божественного слова, охоронцем якого я є.
Прикметно, що й назване це довірче слово відповідно: «Моя антологія польської поезії».
Це мала би бути антологія американської поезії у моїх перекладах.
За Гегелем, антологія — це вчення про абстрактні визначення сутності.
«Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя»
— Але якось мені до рук потрапила «Антологія жіночої літератури».