Анафема республіці це зовсім не прокляття, а значно гірше — це відлучення від церкви — офіційно підтверджений факт.
Новгород-сівєрський протопоп Афанасій Заруцький кидав святочно анафему на Мазепу, викрикуючи голосно: «На зрадника і відступника Івана Мазепу анафема !»
— і всі священики, диякони і хор повторяли тричі : — «Анафема ! нехай буде проклятий !»
Кожному, хто наміриться вперто суперечити вірі святого апостольського римського престолу, хай буде анафема, маранафа і хай не почитається християнином, а єретиком-прозимитом".
Тож вердикт папи Олександра ІІ був однозначний: анафема !
Он кого мені треба, сукин ти син, анафема, будь ти проклятий, болван ти чортів !
А замість подяки йому — та «анафема», яка необхідно-неуникно була імплікована у масову свідомість.
Містили переліки осіб, яким проголошувалася анафема або «вічна пам’ять».
АНАФЕМА (анатема) — відлучення від християнської церкви, прокляття; часом — сам відлучений.
Царювали ж і царі, і валуєви, і пани орлови, і всі вже були певні, що Мазепа — лише анафема вовіки й віки, а на землі існує єдиний, великий, трираменний руский народ !