Традиційно вважалося, що в адміністративному праві домінує імперативний метод, який тут виявляється у «чистому», класичному вигляді.
Отже, визначальною, іманентною ознакою публічного права є притаманний лише йому імперативний метод правового регулювання.
Імперативний метод — це метод владних приписів, що містять у собі, як правило, норми-заборони.
Сучасна трансформація методу адміністративного права Традиційний для адміністративного права імперативний метод регулювання істотно доповнюється елементами диспозитивного методу.
«Адміністративність» методу означає, що приписи держави мають не рекомендаційний, а обов’язковий (імперативний) характер.
Широко використовуваний адміністративним правом імперативний метод правового регулювання дістає відображення у певних специфічних способах регулювання суспільних відносин, що перебувають у сфері дії адміністративного права.
Імперативний метод у публічному праві (як і диспозитивний у приватному праві) первинний, тобто властивий усім галузям публічного права.
До них належать: імперативний, диспозитивний, заохочувальний, рекомендаційний, метод автономії і рівності сторін, переконання і примусу.
Імперативний метод правового регулювання — це метод владних приписів, характерний для адміністративного права.
Загальноприйнято, що імперативний метод (або метод субординації) характеризується тим, що регулювання «згори вниз» здійснюється на владно обов’язкових засадах.