Він читав гуморески Остапа Вишні, уривки з повісті Івана Микитенка «Гавриїл Кириченко — школяр», оповідання Панаса Висікана та інші смішні речі.
Першим серед них був п’ятнадцятирічний школяр з Оснабрюка, син чиновника кримінальної поліції.
А дядько Кароль спитав тим часом у ма тері: Де ж то школяр ваш?
… До низького паркану під" їхав листоноша — знайомий хлопчик-школяр на велосипеді.
І раптом мій школяр, лукаво блиснувши очима, замість уроку випалює: «А мої мама сьогодні пекли пиріжки з ожиною.
Школяр відразу розпізнав школяра: під час привітання призначений Рейневанові уклін був трохи менш формальним, а усмішка трохи більш щирою.
— На жаль, не можу , — відповів Юпітер , — якийсь школяр забрав драбину.
Почер вонів буйно, розгублено закліпав віями, губи його за тремтіли, й він, як школяр, упійманий на непристойнос ті, усвідомивши ту непристойність (непристойність нечемності), забелькотав : — Ах, простіть …
Він пильно розглядав усіх, хто входив до церкви, і нетерпляче, як той школяр, очікував неділі, бо в ці дні у церкві було особливо людно.
Слуга вже в ноги не впаде, Бездомний гладшає пес, Школяр до школи не іде, А служка — і до мес.