Скоро кабанчика колоти, ковбаси шкварити, а ти і в вус не дмеш?
І поліг пишний цвіт польської шляхти ! поліг не за славу, добро й волю, не за високу ідею, а за зло й кайдани, й неволю і те пекло для України, в котрому вони й надалі бажали смажити та шкварити народ на Україні.
— От якби я вмів так шкварити, все було б гаразд , — мовив він.
Ясно, їх треба шкварити аж до золотистого кольору, як це роблять євреї.
Чи ж не простіше перебристи потік і тоді шкварити навпростець?
На ту погань не варто звертати й уваги , — вішати, на палю садовити, топити, шкварити …
— Йому треба шкварити на південь, поки тут всі заспокояться.