шестірня чудових арабських коней, а найгірше, що на голові мала брильянтову діадему , — по бабці своїй, бо, як знаєте, по мамі вона з колишнього княжого роду Соломирецьких.
Такий возище шестірня волів тягне, полових, круторогих, що, мабуть, і дзвіницю зрушили б з місця й поволокли.
Саме в тую хвилину миналися шестірня з четвірнею, і Кочубей побачив у своїх санях свою дружину.
— Попереду — підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І шестірня довготелеса Не дряпала боків.
Перед гетьманським ґанком тупцювала шестірня білих арабських коней.
Гетьманський ридван підкотив під сам поріг нової брами, перед турецькі килими — шестірня стала й затанцювала на місці.
Аж ось одного дня Данило озирнувсь, і зір заграв огнями, Покинув в’язку дров, потер чоло руками: Ген, через ліс куріла цугом шестірня …