Це спонукало думати, шеретувати події давні й нинішні й гасило хоч якоюсь мірою жагу творити.
До того ж, готуючись шеретувати їх, міркуємо про всілякі запобіжники, хлорани, а самі затискуємо міцно в долоньці ту, одну, єдину, дорогу нам зернинку, гаряче притискаємо її до своїх грудей.
Тепер і Лаврін починає посмішкою шеретувати своє добро на щоках, а вродило ж його, вродило !