Ранком швець прокинувся, глянув: жінка його ще спить.
Швець дивиться на Миколу, але той не приймає його погляду, начебто не стосується це його.
Швець дув в зурну, барабанщик ударив по барабану.
Хоча жінки, з якою все це виробляв швець, і не було, проте Кін зрозумів його безсоромну гру, й потяг Терезу, яка спостерігала її, геть.
Торочив про новітню добу відродження, про те, що нас «не перевішають — не перестріляють», і брудними закостенілими пальцями розминав грудку смоли — він швець.
— Ге, втомилися, бачу , — сказав швець, скоса зирячи на непроханого гостя.
— Як хочете , — кинув швець , — та коли б такий жахливий ніс був у мене, то я, мушу сказати, ховав би його у футляр — гарний футляр з рожевої лайки.
Швець сидів на своєму стільці з плетених пасів і мовчав.
Неподалік від Луцика мешкав швець, що мав сина, страшного лінюха.
— Відпусти по пам’яті , — сказав швець, і в цей час кілька крапель глухо вдарило об землю …