Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла І с о с в я т и м и не співала, Чи городом, чи то селом, Мете собі, як помелом.
Ця впевненість мала підставу, бо відомо, що чума вирувала там, де у силу звички чи необхідності жили скупчено, тобто серед солдатів, монахів і арештантів.
Сторож готелю, де мешкав Тарру, той, що віщував землетрус, говорив тепер, що чума гірше будь-якого лиха, бо й здорові носять її у своєму серці.
Якщо показати їм, що ми лагідні … Це чума, яку треба ліквідувати відразу ж.
Так, чума, як абстракція, була більш ніж одноманітна.
Потім благодушним поглядом обвів присутніх і зауважив, що, на його тверде переконання, якраз це чума і є.
За ним — свіже весняне небо, а тут — слово, яке ще й досі лунало в кімнаті: «чума»
При згадці про Париж обоє спохмурніли — о-йо-йо-йой — Марія і любов, чума і холера …
Хто змушений служити, той служить, але кожному чума миліша за хрестоносця.
Ще хвили-на-друга, і розбуджені дзвоном перших трамваїв газетники розсиплються по всьому місту, тримаючи у витягнутій руці газетний аркуш, де чорніє лише одне слово: «Чума».