Під час вечірнього чаю ми розмовляли на загальні теми, про те, що чувати в нас і за кордоном.
Вони допомогли йому розсідлати коней, запитали, що чувати, а далі розмова полилася, як вода потоками.
Як ви смієте , — кричав він , — обвинува чувати німецького офіцера !
Та як же мені не чувати про це містечко, як мені не знати його, коли я там народився, хлопцем гасав по лісах, плавав у душогубці по озерах і плесах, полював і тинявся навколо нього, доки на верхній губі не виріс пушок !. .
— Що ж там у вашому полку нового та доброго чувати?
— Мені доводилось чувати про створіння, що не є ані риба, ані звір, ані птах, але я ніколи не сподівався побачити істоту, яка була б водночас і те, й друге, й третє !
Я побіг на ніс, спустив кітву, ухопив розпечену кочергу, приклав до гармати, й вона ревнула, розбудивши сонну луну й привітавши гори таким гучним пострілом, якого їм довелося чувати передньо тільки один раз !
З ким довше не бачився, розпитував його про здоровля, про жінку й дітей, що нового й доброго чувати.
А сам, як стріне, зараз питає: а що там чувати?
Навіть не звітався з ними і не питався, що під Полтавою чувати.