Чоловічок, з яким Гелен погодилася піти танцювати в корабельному ресторані й який запросив її до себе в ліжко, як тільки вони відійшли від столика; жінки й дівчата, істеричні алко-голічки й наркоманки, яких силоміць виставляли за двері …
Тим часом вони і справді обійшли торговище широким колом, і чоловічок звернув у вузесенький провулок.
Цей маленький чоловічок, здавалося, вже забув, що кілька хвилин тому він був посміховищем у цьому залі.
Раптом двері розчахнулися й до кімнати вскочив моторний чоловічок, що цілий час шморгав носом, а вуха мав геть розчервонілі від холоду.
Раптом на доріжку, перебираючи тонкими ніжками, вийшов чоловічок у синьому напіввійськовому френчі.
Слухайте, що зробив цей маленький чоловічок, який охав і стогнав усю дорогу …
Чоловічок непримітної зовнішности у рябому куцому пальті, в картузі з навушниками, кремезної статури їхав у одному з ним вагоні, тепер ось колотиться по вокзалу, не поспішає в місто, валіза в нього дуже маленька і дуже легка.
— Вареників , — поспішив чоловічок з синіми очима, Паньків син.
А там стояв якийсь чоловічок, що був ніби з випаленої глини.