— Ось подивись, дідусю , — каже Черевань, привівши Петра до божого чоловіка , — чи той се Шраменко, що переплив Случ під кулями?
А Черевань був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами.
Черевань танцював, смішно підстрибуючи і крутячи задом.
Черевань завмер у бойовій поставі, нашорошивши вуха й прикипівши очима до молодика в смокінгу, який нараз прибрав загадкового вигляду сфінкса.
— недбало відтрутив його черевань і розпорядився : — Навсидьки.
Черевань завважив це, обличчя його почервоніло, і він ухопився рукою за серце.
От на таку-то тацю поставив Черевань п’ять кубків-ріпок да й почав наливати якусь настойку з того божка.
Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав таки козаковання — поїхав на прощу верхи.
— Отой лисий черевань, що сидить на бильці крісла.
Ба ні , — «це такий собі апоплексичний черевань з короткою шиєю, і якщо він і далі напихатиме собі черево, то довго не протягне».