Пам’ятаймо собі, що куль поки що ми самі не ллємо, гармат не монтуємо, літаків не знаємо, отож мусимо вміти щось інше: ціляти !
У палаці також усе добре розуміли, бо коли збудження людського мурашника дійшло межі, коли найнетерплячіші почали пускати стріли й метати пращами каміння, поки що уникаючи ціляти в царевих слуг, між бійницями надбрамної вежі заворушилися шоломи.
Йому казали, що Франц знає тих вісімнадцять слів, від яких дрижить рушниця, а ціль сама приходить, плачучи, і стає так, щоб в неї ціляти просто з вікна.
Робить з ломачок будинок, кидає кашкет, щоб опісля ціляти в нього «палюгою» — шкандибає, значить …
Тепер умовлено, щоб їм Зустрітись при млині старім, Де навзаєм судила доля, Як тільки-но займеться світ, Ціляти в скроню чи в живіт.
Лежати з автоматом у руці, ціляти в ворога, наступати, чи це не те саме, що давні шаржі козацької кінноти?
Треба лише пам’ятати: добре ціляти і - найкраще нічого не думати, лиш про те одне — добре Ціляти.