І нічого йому не переч, бо ж, бач — цяця велика, має дарчу від самого великого князя литовського !
— заревла наша сторожа, коли «цяця» підійшла впритул.
Цяця була цим дуже вдоволена, і так і сказала нам , — вона просто квоктала над нами, що було ще важче терпіти, ніж її. бурчання.
А після цього Цяця вистромила щупальце й позамітала всі сліди, щоб ми не знали, що Елмер у неї всередині.
Не важко собі уявити, скільки років мала та цяця.
Та ж «цяця», що й учора, зустріла нас перед сходами, тільки була вона тепер не сувора й поважна, а улесливо всміхнена.
— І що ото за цяця така, що ми за ним чотири з половиною роки полюємо?
Цяця чула кожне наше слово, тож ми не могли говорити на цю тему.
— Усі кажуть, що я цяця-хлопчик у сім' ї Корлеоне , — відповів Майкл сміючись.