Негоже цуратися нас, сестро, мовчати та й мовчати.
Так, Фінджі зі своїми цинічними порадами не цуратися інтимних взаємин із Часів'янками.
Я не змогла б, я не посміла б цуратися такого славного в люді мужа, як князь Тивері.
І я згодна з братом, що, коли вона вже вві йшла в нашу родину, ми не повинні цуратися її.
А після матінкиної смерті Нікіта Іванич не те шоб шось, а наче помовчазнішав, почав людей цуратися.
Хороше ж коли ще нічого, а як же у такому ділі, яково є братися по нерівні, цуратися свого роду, та є, може, гріх.
Ано, таких не можна цуратися, з такими вік-вічний хочеться жити.
Сам же Григорій почав цуратися родини, яка за це його зненавиділа, особливо з того часу, як дяк одмовився його вчити і вони дуже зраділи, коли київський чернець, що опинився тут переїздом, узяв його з собою з Чорнух у Київ.
А коли пан шандар не цурається вести її в танець, то ви не маєте права нею цуратися.