Не хотілося вірити, що десь лютує воєнна хурделиця, люди вбивають людей.
За вікном розгулялась хурделиця, але це не відлякувало, швидше — навпаки.
Сам центр удару побачили спершу у вигляді блискучої вирви, з якої білими клубами бурхала хурделиця в мерехтінні дивовижних, вигнутих веселок.
Згадував її довгими зимовими вечорами, коли за вікнами світлиці завивала хурделиця, а в печі потріскували дрова, і тоненькою цівкою здіймався до стелі дим з пригасаючої люльки.
Хурделиця почала втишуватися, і вовча зграя пішла розважніше.
І коли навкіл орла закрутилася справжня хурделиця, Тимна побіг уперед, не зводячи зору з неба.
В пітьмі бовваніють похмурі, неосвітлені будинки, шумлять безлистим гіллям чорні дерева, свище, котить уздовж білої вулиці зимова хурделиця — наш вірний помічник.
Але тільки скоріше заяівталась воєнна хурделиця …
Хурделиця не хурделиця, вовки не вовки, Рейневана не обходило.
А тепер скажи мені, любий хлопчику, де ти живеш, щоб ми взимку, коли мете хурделиця і в лісі немає ані стежок, ані доріг, могли прийти до тебе додому?