Бабуся не гнівається, бабуся у нього, ніби та богиня всеблага: сама добрість, сама утіха і сама покора.
Коли б свого Гірея не кохала, Коли б мене не мав за жінку він Улюблену, єдину, повновладну, Коли б іще не діточки мої, Найкращая в яситті моїм утіха — Години б яв неволі не жила І власною б рукою її збулась …
Для школяра Шевченка після довгої і нудної церковщини це була справжня утіха.
І звідки ж походить утіха, що випливає з цього акту, втіха, що повинна була б якось залежати від його форми, а не від змісту?
Таким чином утіха від моди випливає з насолоди примарним циклічним світом форм, що завершили свій розвиток, однак знову й знову воскресають у вигляді ефективних знаків.
— Ех, кому вже була б утіха , — сказав, він , — то це старому панові з Богданця !
Проте випадкова любов, як полегшення й утіха, так само була добрим ділом, і він не відштовхнув її.
Адже в цьому є якась утіха: все, що діється, діється закономірно, з необхідності".
Святий же засміявся, сказав йому: «О, гірка утіха твоя, якою мене втішаєш.