Барбі Тодорію не раз за свої сімдесят вісім років доводилось умирати.
Заслаб чоловік та й лиш чекає, коли надійде смерть та дух із нього випре, аж тут: не смій умирати, та й решта.
Таким чином набрав би реальності фантастичний вислів якогось буркуна-генерала: «На війні йдуть умирати весь час одні і ті ж люди».
Треба навіть умирати з гідністю , — так часто говорив тато.
Христовим заколенням, і якщо і тисячу разів треба буде умирати, помремо охоче".
Коли прийшов час умирати, покликав він синів до себе й сказав:
Усі покликані для боротьби, тому й мусять умирати , — написано задовго до нас.
Та ще й коли б він, як оце ви, мав усього вдосталь — невже дав би своїм батькам умирати з голоду !
Коли вже на теє пішло, щоб вмирати, так нікому ж із них не доведеться так умирати !
Не хочемо ні слави, ні заплати, Заплатою нам розкіш боротьби, Солодше нам у бою умирати, Як жити в путах, мов німі раби.