Філософуючи з Тондою, звичайно, й забув геть про все на світі, крім таких цікавих для нього речей, якими заповнена його тямка.
— Дерева мигтять поперед очі скоро, земля втікає з-перед ніг, ніби у воздухах повисаєш, ніби на крилах летиш, забуваєш про все, не бачиш, що там перед тобою , — кров мозок заливає, губиться тямка, ось-ось і усьому кінець.
А тепер в мене вже є, хвалить бога, тямка в голові, та й перед новими знайомими мені сором.