«Якби він плекав у душі зраду, то відразу б утік до гайдамаків, а то ні - твердо стоїть і охороняє місто» , — так думав кожен, побувавши на валах …
Не зважала вже ані на подруг, ані на того, що кликав, твердо рушила до воріт, котрі вели із Черна.
«Візьми свої окуляри і не смій мене більше торкатися» , — додала наскільки могла твердо.
Я, отже, не відступаю від свого: тепер — це день, або: тут — дерево, і не порів нюю самі різні тут і тепер між собою, а твердо дотри муюсь одних безпосередніх відносин: тепер — це день.
— Неправда, е душа в людини , — твердо сказав Михайло.
Вона вже твердо вирішила привчити пана Зінгера до риби.
Йому любо думати про прийдешні літо й осінь, що, проведені там, обіцяють бути найщасливішими в його житті; він відчуває, що так має бути; він твердо в цьому переконаний; ці літо й осінь не зрівняти з торішніми.
Чи не тому ти витоптував із пам’яті все, що точить нерви, твердо й безжально витравлював його сарказмом, іронією і навіть черствістю, втечею в чужу оболонку, в чуже «я»?
Він, як і перше, говорив до капітана через плече тим самим спокійним тоном, хіба, може, трохи голосніше, щоб усі в кімнаті могли чути, але зовсім спокійно й твердо: