Чи без долі охристилась, Чи такії куми брали, Талан-долю одібрали !
Трохи перегодя з десяток недолітніх бісенят обліпили, мов та галич, бильця веранди, і кожен нетерпеливився перший повідомити заїжджого пана про його лихий талан.
Вони, як відомо, нічого страшного в ньому не вбачали і, посила ючись на закони природи, легко мирилися з жіночими прикрощами: такий, мовляв, у неї талан.
А мама, бувало, припадають коло мене та приповідають: «Ой, синку, тото ті бог файний талан дав у руки, нема такої днини і години, аби-м богові світому не дєкувала за тебе».
Кернеренка; таку мірку, не кажучи вже про талан, ми завважаемо потрібним прикладати і до всяких інших творів поетичних.
Важкий провідників талан, треба бути злим. незрозумілим для багатьох, не любленим товпою, самотнім.
Це талан наших грабівників, і це доля дерилюдів наших ! …
— І талан і безталання — Все , — каже , — од бога.
— Озвалася Сова , — Сама дурненька голова, Мовляв, біду собі купила — Талан занапастила.
І ворожка ворожила, Пристріт замовляла, Талан-Долю за три шаги З воску виливала.