Любила вона роздавати ліки сидячи, ноги оголювала майже до другого згину, і вона не любила цнотливо стулювати коліна, дратувала нас, але чомусь розрахувалась, колола ж дуже хвацько.
Рот у нього був би зовсім як у херувима, якби не звичка, розсердившись, стулювати міцно губи, часом так міцно, що вони ставали тверді й суворі, майже аскетичні.
Сонце почало легко припікати, а ясність так і вабила стулювати очі.
Годі-бо очі стромляти в землю, годі, пуцьвірінку, стулювати ноги — це більше ні до чого.