Стриміти до якогось неформального духовного контакту — це нищитиор >" ііічність природи.
Під повіткою вони повинні знайти колоду, у якій має стриміти сокира.
Не можу ж я стриміти тут цілий день заради якогось старезного зорельота, чи що воно там таке.
Турамбар похитнувся, наче від удару, і зсунувся донизу, а меч вирвався зі стиснутої руки, і залишився стриміти в череві дракона.
Пістолеві належало стриміти за поясом, а чоловікові, що його тримав, належало тихо та безпомічно валятися в кутку — але сон є сон, і він разюче відрізняється від дійсності хоча б тим, що не знає слова «належить».
Я більше не збираюся стриміти тут, чекаючи, поки мене дезінтегрують.
Візьмім хоч би й таке поняття, як «любов батьків до дітей»: кожний відчув його або й пережив; існує воно від тисячоліть, однак є занадто живе, щоб стриміти до остаточного удокладнення його в теорії.
Здавалося б, кожна сильніша державна влада, що осіла в Пропонтиді (Мармара), мусила була стриміти до опанування Понту, перш за все Тавриди.
У березовому тілі залишилася стриміти тільки трубочка.
Бог є світло, отже і ми маємо стриміти до світла.